Родина

Слабкий чоловік-висновок.

Сергій з повними пакетами продуктів зайшов у бабусину квартиру. Позаду йшла ледве поспевающая за чоловіком Ксюша, з дитиною на руках. Марія Дмитрієва не вийшла їх зустрічати. Останнім часом вона погано пересувалася, і велику частину дня проводила в кріслі, з в’язанням.

-Бабуся, я тут привіз продукти, – крикнув Сергійко з коридору і пройшов на кухню розбирати пакети.

-Сергію, а ти один, або з Ксюшею? Ви мені Димочку привезли? Ой, як добре! Ксюшенька, дай швидше мені мого правнука, – зраділа Марія Дмитрівна побачивши входить Ксюшу.

Літня жінка була так рада приїзду онука з сім’єю, але було видно, що її щось гнітить. Через якийсь час, вдосталь награвшись з Дімою, вона заявила Сергію:

-До мене Толя приходив. Піддатий. Забрав документи на квартиру. Що там у вас відбувається? Він що, знову п’є?

-Не хотів тебе турбувати, бабуся, – насупився Сергійко. – Так, з тих пір як мама повернулася, тато знову почав пити. Вона ніби спеціально його споює. Не розумію, навіщо.

-Серьожа, біда може статися. Толя сам на себе не схожий. Я не хотіла віддавати йому документи на квартиру, так він їх сам забрав, не зважаючи на мої заперечення.

-А навіщо вони татові знадобилися? Мені він нічого не говорив, – здивувався Сергій.

-Так от і я про те ж! Любка адже не просто так з’явилася. Я ніколи тобі цього не говорила, але після того, як вона від вас пішла я наводила про неї довідки. Є у мене такі знайомі. Твій батько ніяк не хотів з нею розлучатися, і що у підсумку? Любка сама з ним розлучилася. А ти думаєш для чого? У неї другий офіційний шлюб і в тому шлюбі народилася дочка.

-Та ти що, бабуся? Чому ти мені не розповідала?

-А навіщо, Сергію? До чого тобі душу рвати? Повернулася ось тільки навіщо вона? А Толя, він як сліпий, робить все за її вказівкою.

-Бабуся, ти що хочеш сказати, ти знаєш адресу матері? Ну, де вона жила зі своїм другим чоловіком.

-Знаю, у мене на папірці записано.

-А дай-но його мені. Я зараз поїду до цього чоловіка, дізнаюся, яка кішка між ними пробігла.

Сергій забрав у бабусі адресу і вискочив з квартири, велівши Ксюші чекати його тут.

Добиратися довелося на інший кінець міста. Не дивно, що за стільки років він жодного разу не зіткнувся з матір’ю. Раніше він чомусь думав, що вона поїхала з міста.

Звіряючись з бабусиної папірцем Сергій приїхав по записаному адресою. Виявилося, мати жила в дерев’яній будові барачного типу, що складається з п’яти квартир. Хлопець постукав у потрібну йому. Довгий час ніхто не відкривав. Потім просунула голову в двері дівчинка років семи. Сергійка немов окропом обдало від такого знайомого погляду дитини. Дівчинка дивилася на нього його ж очима. Сумнівів бути не могло, перед ним сестра по матері. Хлопець проковтнув утворився в горлі грудку і хрипко запитав:

-А твій тато вдома?

-Ні, тата зараз немає, – жваво відповіла дівчинка. -Але, він скоро повернеться. Він пішов у магазин і заодно проводити маму до зупинки.

Серце Сергія тьохнуло від підозри.

-Маму, кажеш? А мама зараз хіба живе з вами?

-Не зовсім. Мама їде у відрядження і приходить до нас тільки раз на два дні. Ненадовго і не ночує. Тато каже, що скоро мамина відрядження закінчиться і тоді ми купимо нову квартиру, в якій у мене буде своя кімната.

Не відразу, але в голові хлопця склалася картинка того, що відбувається. Хоча, Сергію важко було уявити такий розмір підлості з боку жінки, що народила його.

Сергій настільки спохмурнів, що вигляд у нього став загрозливий і дівчинка занервувала. Хлопець же, заговоривши спеціально грубо, прогарчав:

-А тобі що, дорослі ніколи не говорили, що не можна відкривати двері незнайомим людям? Швидко зачинися і ніколи більше так не роби.

Дівчинка злякано пискнула і тут же її голова зникла за дверима. Сергій круто розвернувся попрямував до своєї машини. Він вже знав, що треба робити. Якщо жінка, яку Сергію навіть у розумі тепер було важко назвати матір’ю, попрямувала на зупинку, то добиратися до будинку вона буде майже годину. А він на машині може домчати хвилин за п’ятнадцять. І це добре. Треба застати тата одного.

Хлопець сів у свою десятку і, газанув, рвонув з місця. Він не став заїжджати до бабусі. По дорозі подзвонив Ксюші і сказав, що затримається. Попросив погостювати у бабусі довше.

Радісний Анатолій вискочив у коридор, думаючи що це повернулася Люба і принесла йому випивку. У чоловіка починалося похмілля. Коли побачив що в квартиру входив син, запитав:

-А Ксюша з Дімою де? Ви ж провідати бабусю поїхали.

-Так, провідати бабусю. І вона мені сказала, що ти забрав у неї документи на квартиру. Навіщо?

-У Анатолія забігали очі. Люба не веліла йому нічого поки говорити Сергійкові. А син припер його до стінки.

-Сергію, це мав бути сюрприз. Ми з Любою вирішили продати цю квартиру і купити дві менші. Для нас з нею і вас з Ксюшею. Любов говорить, що дві господині на одній кухні ніколи не уживуться. Ти хіба не радий був би жити окремо? А ця квартира трикімнатна, та ще й у центрі міста. За неї багато дадуть.

-Ось саме тато! Квартира дорога! Ось тобі і відповідь, навіщо повернулася твоя колишня дружина. І до речі, так, вона зараз перебуває в офіційному шлюбі, тільки не з тобою.

-Люба знаходиться в процесі розлучення, – заперечував Анатолій.

-Ні в якому процесі вона не знаходиться. У неї з чоловіком все нормально і він зовсім не тиран. У них підростає симпатична донька. А, бачу ти здивований. Про доньку вона не вважала за потрібне розповісти. Так от, я зараз звідти і бачив дівчинку своїми очима. Це моя сестричка. І вона сказала, що тато пішов проводити маму до зупинки.

-Маму? Нічого не розумію, – бурмотів Анатолій.

-Тато, ти ж зараз не п’яний, включи мізки. У матері нормальна сім’я, ось тільки з житлом проблеми. До речі, ця ж дівчинка мені повідала, що найближчим часом вони збираються купити нову квартиру. Як ти думаєш, на які бабки вони збираються це зробити?

-Ти що хочеш сказати. – зам’явся Анатолій.

-Так, бачу що зрозумів. Я саме це і хочу сказати. Ось для чого вся ця затія з продажем твоєї квартири. Ось для чого вона тебе споює, щоб ти був зговірливими. Я сподіваюся, ви ще не знайшли покупця?

-Люба знайшла, залишилося тільки підписати документи і покупець переведе гроші.

-Куди він переведе? На чий рахунок?

-У мене немає свого рахунку. Люба сказала, що можна на її.

Анатолій замовк, до крові прикусивши нижню губу.

-Ні, ні, я не вірю, не можу повірити, – захитав він головою.

-Якщо не віриш, збирайся. Я прямо зараз відвезу тебе знайомитися з її сім’єю.

-Не треба.

Чоловік опустився навпочіпки, спершись спиною об стіну і уткнув голову в коліна. Його голос звучав глухо, коли він продовжив говорити:

-Я знаю, що ти мені брешеш, синку. Знаю. Забери документи на квартиру. Вони там, у верхній шухляді комода. А Люба. Я не хочу її більше бачити, не зможу дивитися на неї. Не можу, не можу. Мені треба випити, мені терміново треба випити.

Анатолій піднявся на ноги і нестійкою ходою побрів у бік кухні, а Сергій кинувся у спальню батька. Зібравши речі матері її дорожню сумку він спустився до під’їзду. Чекати довелося недовго. Ось вона йде. Впевнена в собі, з високо піднятою головою. Брови жінки поповзли вгору, ледве вона побачила сина зі своєю сумкою в руках.

-Забирай свої речі і забирайся звідси, – хлопець жбурнув цю сумку під ноги матері. – Тато все знає, про твою сім’ю, про дочку і про ваші плани на його квартиру.

Любов стулила губи і стояла пряма, як струна. Жінка дивилася прямо в очі синові. Лише червоні плями на щоках видавали її хвилювання.

-Осуджуєш? – запитала вона.

-О, це зовсім не те слово, – гірко усміхнувся Сергій. Засудження, це дуже м’яке слово. Я навіть не можу висловити всю гаму емоцій, що зараз відчуваю до тебе. Презирство, мабуть, домінує. Відповідай мені тільки на одне питання. Ось там у тебе росте донька, а я? Ти ж мене теж народила. Так чому ж ти збиралася кинути нас, позбавити даху над головою, чому покинула мене коли-то і ні разу не поцікавилась, як я живу. Чим я гірше твоєї доньки?

-Справа не в тобі, а в твоєму батькові. Я ніколи його не любила. Він слимак, їм завжди можна було крутити як захочеш. У свій час я помилилася, вийшовши заміж за нього. Потім я зустріла свого нинішнього чоловіка. Ось він справжній чоловік! Коли я від вас пішла була щаслива, а твій батько запив, опустився. Та ти подивися на нього, він і зараз бухає. Так легко знову схопився за чарку, а я ж йому в горло не заливала. І це велика несправедливість, що ми з моїм чоловіком і донькою змушені тулитися в бараці, а це нікчема живе у величезній квартирі. Він її не заслуговує.

-Це ти не заслуговуєш нічого! Кажеш, твій чоловік справжній чоловік? – зловісно засміявся Сергій. – А хіба може справжній чоловік послати свою жінку до іншого, щоб обманом позбавити квартири? Чому ж твій хвалений чоловік сам не заробив на хороше житло? Так от я тобі відповім, тому що це він слизняк! Тільки слимак може так вчинити зі своєю дружиною! Вся вина папи в тому, що він сильно любив тебе, хоч я ніколи не зрозумію, за що. І так, він може і слабохарактерний, але при цьому прекрасний чоловік. А ось твій новий чоловік рідкісна мерзота. Хоча про що це я, ви стоїте один одного! Ти не заслуговуєш навіть жалю. І я думаю, життя змусить тебе в цьому переконається. А зараз йди, я не хочу більше з тобою розмовляти. І пам’ятайте, у нас все буде добре! Батько знову ляже в клініку і зможе взяти себе в руки. Є люди дізналися його людські якості і готові їй допомагати.