Діти

Мама алла

– Новенька дівчинка, зовсім молоденька, сама худенька, у неї-то точно двоє, живіт великий.

– Дівки, ви чого не спите

-І то правда, давайте спати, дівчата.

Вранці, після всіх процедур, поснідавши, майбутні матусі почали розмови, як завжди, почали з одного, а закінчили іншим.

-Наташа, Натааашшааа, – пролунало під вікном. Палата знаходилася на другому поверсі.

Наташа, яка вчора ніяк не могла заснути, припускаючи, що у неї там двоє, встала з ліжка і підійшла до вікна, велика, огрядна, вона нагадувала величезний корабель.

– Ой, мамо. матуся. Дівчатка, там мама приїхала. Мама – вигукнула Наташа,- матуся. Дівчата, а як ви думаєте дозволять з мамою хоча б в коридорчику посидіти, я її давно не бачила. . .

-Запитай у лікаря-то, ми ж не на карантині.

-Ага, а шо тоді гуляти не пускають, бояться, що розбіжимося?

Наташа прийшла десь через годину, щаслива. Правда заплакане обличчя.

-Наташ?

-Та не, дівчата, все нормально. Я маму давно не бачила, просто

Молоді жінки пожвавилися, кожна почала згадувати і розповідати про свою маму, хтось з теплотою, а хто і з образою, всяке буває в житті.

-Наташ, я проходила повз, так глянула. у тебе матуся молодо виглядає, ти папу мабуть схожа?

-Ні, я вилита мама, одна особа.

-Аааа

-Що здивувала? Так, я дуже схожа на свою маму, один в один. Сестра і на матір, і на батька, а я вилита. На рідну

-А це.

-Мама Алла? Вона наша з сестрою мачуха. Я не пам’ятаю рідну маму, тільки

Батько одружився через п’ять місяців, як рідна не стало, на мамі Аллі.

Їй ледь виповнилося вісімнадцять, я-то ясна річ, відразу на руки. А ось з сестрою їй довелося повозитися, сестра пам’ятала і знала маму, ревнувала батька і до мене і до мачухи.

Як їй вдалося привчити її, я не знаю, вона в нас шалена трохи, сестра, але любить маму, маму Аллу. І рідну пам’ятає звичайно, їй важче, я одну тільки маму знаю.

Їй дісталося, нашої матусі. У вісімнадцять років, коли дівчата з танців бігали, на неї двоє дітей звалилося.

Її мамі погано зробилося, коли дізналася, що донька за вдівця з двома дітьми, зібралася заміж.

Ну нічого, всі змирилися, і мама її, і наша рідна бабуся.

Все мамі з батьком допомагали.

Тьотя Свєта, мами Алли сестра двоюрідна, так взагалі ледь не оселилась з нами, постійно бігла, то погуляти з нами, то в лікарні допомогти сходити.

Тато їй дуже вдячний був, прям так і говорив, що Свєтка, мовляв, добре допомагає.

А ми ніби й самі можемо, спасибі їй звичайно.

Мама дякує тітку Свєту, натякає, що тієї пора б про сім’ю своєї задуматися, ми тобі допомагати будемо. . .

А та, рукою махає, яка сім’я, вам ще не допомогла. . .

Я то що, маленька, а сестра – то старші, що ось прям не взлюбила вона тітку Свєту, грубить, огризається, фиркає.

Я ж кажу, вона з характером у нас.

Причому до мами так і горнеться, так і намагається їй догодити, в очі заглядає, як маленька рівне зробилася, і зі мною возитися, і до мами.

Це мама потім розповідала.

Мама їй першою і розповіла, що у нас братик або сестричка буде. Каже сестра так зраділа, всі змушувала батькові швидше сказати. А батько почав випивати. Він на хорошій посаді працював, заробляв непогано.

А тут, останнім часом, кожен день веселі.

Мама з нами їздила до бабусі, до татової мами, тата не дочекалися він працював, ну ми і поїхали одні, свято було, перше травня, а у тата роботи багато, він так сказав.

Зателефонував ввечері, каже, залишайтеся у мами, мене в ніч викликали, ну ми і залишилися. А з ранку поїхали додому.

Ми з сестрою забарилися, бавилися чи що, мама перша зайшла в будинок. А там, тато з тіткою Свєтою, в батьківському ліжку.

Мама така

-Свєтка.

А та їй у відповідь

-Серветка. Ну і курка ти тупа, Алка, коли вже до тебе дійде, що ти свою роботу зробив, дівок підняла, тепер будь вільна, поступися дорогу іншому.

Ти ж розумієш, що він тобі від безвиході одружився, діти на руках були. А в мені він побачив жінку.

Я, коли ця тваринка, – вона кивнула в бік сестри, – побачила нас, думала, що все тобі розкаже, зраділа. Але вона мовчить, шмаркачка гру свою затіяла якусь, але тепер все з’ясувалося.

А тато? Що тато, він п’яний спав. Мама його розбудила, він її побив, копнув у живіт. Ми з сестрою плакали, намагалися захистити маму, сестра прямо, як кішка, кидався на захист мами.

А ця, мене тримала, і закривала рот, щоб я не верещала, я впісялася від страху за матусю.

Маму ввечері в лікарню відвезли, з кровотечею, вона сказала, що впала зі сходів.

Сестра, взявши мене втекла до бабусі, по рідній мамі. Ми нічого не розповіли, бабуся сама зрозуміла, що сталося погане. І поїхала до мами в лікарню. Звідти приїхала з доброю новиною, дитина затримався, але мамі потрібно полежати на збереженні.

Тато в лікарні не з’явився, зате в нашому домі оселилася Свєтка.

Ми сходили за нашими і маминими речами, а сестра витягла скриньку з прикрасами тієї мами, яка нас народила.

Свєтка хотіла забрати, та батько, що сидів похиливши голову, не дав їй цього зробити, сказав, що шкатулка нам належить.

Про дитину ми батькові не сказали. Сестра заборонила, сказала це справа мами, говорити чи ні.

Весь травень мама в лікарні лежала, ми не знали, чи приїде вона до нас чи ні, бабуся сказала що потрібно бути готовими до того, що мама не приїде.

-Сирітки, казала бабуся, – сирітки ви мої.

-Ми не сироти,- різко відповіла сестра, – у нас є мама.

Мама приїхала вчасно, живота ще не було видно, але ми-то знали, у нас є брат. Ми прям мріяли з сестрою про братика. Вона приїхала в той час, коли батько прийшов нас забирати, він сказав, що продає будинок і ми їдемо в А***, звичайно зі Свєткою. Як би те ні було, батько любив нас.

-Ні, – сказала сестра, ми нікуди не поїдемо без мами.

-Вона вам не мама,- приречено сказав батько, – Світла подбає про вас. Алла ще молода, вона почне нове життя.

-Не смій вирішувати за мене, -пролунав рідний і улюблений голос, матуся.

-Мама, -я кинулася до неї,- мамочко, -підбігла сестра. До цього дня вона не називала маму так, вона кликала її Алла.

Мама обійняла нас, і сказала, що якщо він надумає забрати дівчаток, вона напише заяву, на них обох.

-Це мої діти, -сказала мама гордо піднявши голову,- навіть не смій думати про те, щоб розлучити нас.

Ми жили тоді в одній з теплих республік. Мама оформила на нас опіку, і ми поїхали в В***.

Потім туди ж переїхали батьки мами Алли і нашої рідної мами. А потім і батьки тата. Ми знову жили все поруч.

Мама народила хлопчика, ми назвали його Руслан. Як жили? Так по-різному. Сестра розумничка, допомагала мамі сильно вони більше подружки, удвох нас виховували з братом. Звичайно бабусі-дідусі допомагали, вони маму не кинули.

Батько з’явився коли Русланчику три роки було. Видно, що п’є, худий і брудний. Його мама, наша бабуся, сказала, що зрозуміє маму, якщо вона його не прийме. Зрозуміє і в будь-якому випадку стане на її бік.

Мама пробачила, а сестра немає. Не могла забути зради, як вона говорила, я пішла за сестрою. Теж стояла набычившись.

Мама, наша ненька, вона пояснила нам, що помилитися може кожен. І попросила дати шанс. Ми дали, і не помилилися.

Ось така історія дівчинки. Сестра заміжня, в Москві живе, теж має приїхати. Я тут, ось матуся приїхала. Все одно чоловіка утяну до нас в В***

Дівчата слухали витираючи сльози. Вагітні такі емоційні.

-Ой, дівчатка, от їй-богу, ну не один там не може один зі всіх сторін в живіт пхатися, вже ребра болять.

-Може футболіст, Наташ

-Чи гімнаст

І жінки почали свої розмови, про дітей, про швидких пологах.

-Колпакова, йдемо.

-Куди? -Наташа повернула голову в бік медсетры

-Народжувати

-У сенсі?

-Та жартую я, на УЗД, лікар призначила. Ти не на курорті, а на збереженні.

Наташка прийшла через годину, підтримуючи обома руками великий живіт. Мовчки сіла на ліжко й задумливо дивилася в підлогу.

-Наташа.

-Так от думаю, для хлопчиська ім’я є, чоловік придумав. А як назвати доньку?

-У тебе що? Дівчинка? ? ?

-Ага і хлопчик, ховалася за братом, бабка. Ось і тягнули в різні боки.

-Здуріти, – сміються дівчата, – як так?

-Так фіг знає. Ну й добре, зате за раз. отстреляюсь.

Як назвати? Мені ось Домініка подобається і Джейн, а ще Віола і Марія.

-Наташ, ти роди, і побачиш хто там.

-Ну так-то так.

Піду подзвоню, своїх потішу.

Можна Майя, а че у травні ж народяться. Маєчка. Гаразд дівчинки, піду дзвонити.